Цисталгія - функціональні розлади сечовипускання в жінок, що характе­ризується частими імперативними хворобливими позивами до сечовипускання як удень, так і вночі при відсутності змін у сечі й ознак запалення сечового міхура при цистоскопії. Для неї характерний біль у лобковій ділянці, у ділянці зовнішніх статевих органів, промежини і сечівника, болісні позиви до сечовипускання. Цей біль не схожий на біль при циститі, тому що не завжди пов'язаний з актом сечовипускання. Посилення болю пов'язане звичайно з менструальним циклом, сексуальними контактами й емоційними порушен­нями. Навіть під час загострення хвороби біль не завжди інтенсивний; при цистоскопії зміни з боку слизової оболонки сечового міхура не визначаються

Розрізняють справжню цисталгію і псевдоцисталгію.

Справжня цисталгія має чітку клінічну картину (часте болюче сечовипускання без змін складу сечі).

Псевдоцисталгія проявляється такими ж симптомами, як і справжня, але вони є наслідком будь-якого захворювання малого таза і зни­кають після його усунення.

            Передбачувано цисталгія є неспецифічним запаленням сечового міхура.

Вважається, що у виникненні цисталгії основну роль відіграють порушення крово- і лімфообігу в ділянку сечоміхурового трикутника і шийки сечового міхура, що виникають унаслідок хронічного запального захворю­вання в органах малого таза і очеревинної клітковини.

У жінок похилого віку однією з причин дизурії є недостатність статевих гормонів. При цьому піхвовий епітелій у них із трьох-шарового перетворюється в одношаровий. У менопаузі зони багатошарового плоского епітелію в сечоміхуровому трикутнику зустрічаються вкрай рідко, оскільки походження сечівника і трикутника з протоки первинної нирки (вольфова протока) робить їх схильними до однакового гормонального впли­ву.

Вважається, що цисталгія зустрічається частіше у тих жінок, котрі стикаються із соціальними, сімейними і сексуальними труднощами. При цьому звертається увага на перевагу психосоматичного чинника.

Таким чином, серед численних теорій походження цисталгії найбільше поширення одержали три: інфекційна, нервово-психічна та гормональна

Клінічна картина.

Цисталгія - болісне страждання, що нерідко про­довжується роками. Воно супроводжується частими, з інтервалом у 15-30 хв.. хворобливими позивами до сечовипускання, порушує психічну рівновагу жі­нок, знижує їхню працездатність, викликає дратівливість, порушує сімейні і суспільні стосунки. Часті хворобливі позиви до сечовипускання турбують хворих і вночі, сон стає переривчастим, що значно збільшує в них психічні порушення. Хворі скаржаться на біль у лобковій ділянці, що розвивається до і після сечовипускання вдень. Біль, полакіурія звичайно максимально виражені я передменструальний період. Захворювання перебігає довгостроково, роками, періодично загострюючись. У жінок дітородного віку найбільше виражена денна полакіурія, у період клімактерії і менопаузи - ніктурія.

З огляду на єдиний патогенез цисталгії (порушення нервово-рефлекторної" й ендокринної ділянок сечоміхурового трикутника і шийки сечового міхура), для вироблення визначених схем лікування хворих, з урахуванням етіоло­гічного моменту в кожному конкретному випадку, користуються такою класи­фікацією цисталгії:

Первинна цисталгія, яка виникає у жінок із лабільною нервовою системою внаслідок розвинення в них патологічних вегетативних реакцій за механізмом умовного зв'язку.

Вторинні цисталгії, шо можна розділити на гормонально-залежні (які розвиваються при гіпофункції яєчників) і конгестивні (внаслідок венозного застою, запалення, спайного процесу в малому тазу).

Під маскою "цисталгії"' можуть перебігати детрузор-сфінктерна днссинергія, нестабільність сечівника, парауретральний фіброз, хламідіоз, тому клінічні симптоми, характерні для так званої цисталгії, повинні стати сигналом до ретельного дослідження хворої для уточнення істинної причини розладів сечовипускання.

 

                Діагностика цисталгії нескладна, але хворі потребують ретельного уро­логічного та гінекологічного обстеження. Особливу увагу треба звертати на стан нервової системи.

Для цисталгії характерна відсутність будь-яких від­хилень від норми при обстеженні.

                У план обстеження таких хворих повинні бути включені аналізи сечі з підрахунком формених елементів у її визначеному обсязі, бактеріологічні по­сіви сечі, дослідження гормонального профілю за допомогою гормональної уретроцитології, радіоімунологічне визначення вмісту в плазмі крові лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів, визначення концентрації калію в кожній порції сечовипускання за добу, гістологічне дослідження біоптату слизової оболонки сечоміхурового трикутника, оглядова рентгено­графія сечових органів, екскреторна урографія, проста і мікційна цистографія, цистометрія, сфінктерометрія, урофлоуметрія, ультразвукове сканування сечового міхура, уретро- і цистоскопія. Для цисталгії характерна відсутність будь-яких відхилень від норми в результатах перерахованих вище методів дослідження.

                Лікування має бути максимально індивідуальним. Результати його не залежать від тривалості захворювання, якщо не було вторинної о інфікування.

                При первинній цисталгії у жінок із неврівноваженою нервовою системою, схильністю до нав'язливих станів і закріплення патологічних вісцеральних рефлексів, слідових реакцій лікування необхідно проводити разом із психотерапевтом.

При гормональному лікуванні молодих жінок у дітородному віці необхідно точно враховувати фази менструального циклу, дози препаратів і підбирати їх залежно від ступеня функціональної недостатності яєчників під контролем тестів функціональної діагностики і з урахуванням реакції орга­нізму на статеві гормони.

У хворих з конгестивною формою вторинної цисталгії основну увагу звертають на оздоровлення патологічних осередків в органах таза (кольпіт, сальпінгоофорит, ендоцервіцит).