Нічне нетримання сечі (енурез) - мимовільне сечовипускання уві сні (enuresis nocturna) при відсутності органічних змін у сечостатевій і нервовій системах.

У дітей віком від 2 років при відсутності вад розвитку і захворювань сечостатевих органів нічне нетримання сечі є фізіологічним, а в старшому віці - патологічним. Частіше енурез спостерігається у хлопчиків.

Назва захворювання - нічне нетримання сечі - не зовсім відповідає його суті, оскільки мимовільне сечовипускання уві сні буває не лише вночі, а й удень під час сну.

Частота нічного сечовипускання коливається в широких межах: одні хворі випускають сечу в постіль через кожні 2-4 год., інші 1-3 рази на місяць. У деяких пацієнтів мимовільне сечовипускання уві сні відбувається періодично протягом 3-4 тижнів з перервою в 2-3 місяці.

Сечовипускання може відбуватись у будь-який час: в перші години після засинання, посеред ночі і під ранок. У осіб з різко вираженою патологією мимовільне сечовипускання може спостерігатись і вдень.

Основне місце в патогенезі нічного нетримання сечі належить функ­ціональним порушенням уродинаміки нижніх сечових шляхів.

Найбільш частою причиною розвитку нічного нетримання сечі є наяв­ність у хворого гіперрефлекторного адаптованого, неадаптованого, пост-урального сечового міхура і так званої нестабільності сфінктера сечівника. Патогенетичною основою першого є підвищена скорочувальна активність м'яза, який виштовхує сечу. Порушення уродинаміки, при нестабільності сфінктера сечівника, обумовлене неконтрольованими скороченнями остан­нього.

Хворго треба ретельно обстежити, оскільки деякі захворювання сечо­статевої системи та ендокринні порушення (цукровий і нецукровий діабет) можуть спричинити нетримання сечі.

При підозрі на ураження нирок чи інших органів сечостатевої сфери, а також при денному нетриманні сечі дитину слід всебічно обстежити в умовах спеціалізованого стаціонару. Якщо змін у сечостатевій сфері не виявлено, доцільно звернутись до невропатолога, щоб з'ясувати, чи немає у хворого патології спинного мозку. Обов'язковим компонентом клінічного обстеження хворого, хворої на енурез, є визначення її психічного стану, наявності висна­ження, рухового розгальмування, афективної збудливості, ступеня зниження пам'яті та інтелекту.

Хворі з нетриманням сечі і розладами сечовипускання, в котрих, на основі результатів рентгенологічних досліджень, виключені анатомічні обструктивні зміни нижніх сечових шляхів, підлягають комплексному обстеженню. Для встановлення клінічної форми дисфункції і визначення адекватного лікування застосовують спеціальні засоби кількісної і якісної об'єктивізації порушень функціонального стану сечового міхура і сфінктера сечівника у фазі напов­нення сечового міхура і при сечовипусканні.

У діагностиці нічного нетримання сечі певну роль відіграє рентгенографія попереково-крижової ділянки хребта, оскільки за її допомогою можуть бути виявлені деякі вади розвитку цього відділу (spina bifida).

При цистоскопії у окремих хворих на енурез виявляють зіяння вну­трішнього сфінктера сечового міхура, випинання його нижнього контуру, інколи можна побачити навіть сім'яний горбик). Ці симптоми певною мірою свідчать про наявність нічного нетримання сечі. Проте в деяких випадках при наявності цих сим­птомів і навіть spina bifida енурезу не спостерігається.

Лікування хворих на енурез складне. Окрім лікарських засобів необхідне дієтичне харчування, контроль кількості рідини. У хворих, які легко піддаються навіюванню, нічне нетримання сечі припиняється після кількох сеансів психотерапії, гіпнозу, рефлексотерапії. Використовують також електростимуляцію сечового міхура.